Ікона “Преподобний Геннадій Костромский та Любимоградский”

Преподобний Геннадій Костромський (Пам’ять 23 січня по старому стилю) Святий Геннадій Костромський, в миру Григорій, народився в місті Могильові від багатих російсько-литовських бояр. З юності він відрізнявся благочестям, любив відвідувати храм Божий і строго дотримувався постів, за що друзі сміялися над ним. Бажаючи присвятити своє життя Богу, він таємно залишив батьків, будинок і в одязі бідняка відправився в Росію. Відвідавши Москву і Новгород, він не знайшов монастиря за своїм духом і тоді відправився на річку Свір до преподобного Олександра.
Святий Олександр Свірський направив його в Вологодський лісу до преподобного Корнилія Комельского, який і постриг його в чернечий чин з ім’ям Геннадій. Деякий час по тому преподобні Корнилій і Геннадій пішли на Сурське озеро, поблизу річки Костроми, де заснували пустель з двома храмами. Ця пустель згодом стала відомою як Геннадиев монастир. Преподобний Геннадій безперервно трудився, пік проскури і хліб, рубав дрова, копав з братією ставки.

Заради великого подвигу він постійно носив вериги. Він дуже любив писати ікони і ними прикрашав храми своєї пустелі. За своє благочестиве життя святий Геннадій отримав від Бога дар прозорливості і зцілень. Так, будучи в Москві, він передбачив дочці боярина Романа Захар’їна, Анастасії Романівні, що вона стане царицею. Дійсно, вона потім вийшла заміж за царя Івана Грозного і була його улюбленою дружиною. Сам цар Іван Грозний упросив преподобного стати хрещеним батьком його дочки.

Преподобний Геннадій зцілив від смертельної хвороби вологодського єпископа Кипріяна. Помер преподобний Геннадій в 1565 році, а в 1644 р були знайдені його нетлінні мощі. Преподобний Геннадій написав «Повчання духовного старця новоначальному ченцю» і «Духовний заповіт»